Балта приймає друзів…

  Хто не знає Одеси-перлини на березі Чорного моря. Але чи знаєте ви Балту, що знаходиться неподалік Одеси. Це невелике місто розкинулося на мальовничих пагорбах і заховалося в зелені насаджень, оточене прекрасними водоймами… Воно- поєднання сучасності і прадавньої історії, різних культур і релігій, що мирно співіснують. Тут діє християнський собор і синагога, католицька церква і церква старовірів, що стали центрами духовності,і свою діяльність спрямовують на зміцнення духовності людей, що тут проживають.

Можливо тому тут ви не побачите людей, що серед дня п’ють пиво чи інші алкогольні напої, не почуєте нецензурної лексики, не побачите сміття не вулицях…А ще…скрізь квіти, квіти, квіти…Ось вам візитка Балти, де з 20 по 25 червня 2016 року проводила  для людей з обмеженими фізичними можливостями Народна академія творчості інвалідів навчальний курс з моделювання в рамках програми « Школа майстерності», в якому взяли участь 40 учасників з різних регіонів України: Вінниччини, Кіровоградщини, Чернігівщини,Полтавщини, Одещини…І тут Балта знову нас здивувала… потяг прибував рано- вранці, і інвалідам-колясочникам без сторонньої допомоги не обійтися. Але делегації зустріли волонтери, які швидко і толерантно допомогли людям пересісти в автобус.А роль волонтерів виконали молоді чоловіки- працівники місцевої державної адміністрації та мерії… чи не  вперше в Україні , це було справді європейське ставлення до людей з інвалідністю…
   Програма була дуже насиченою, але  цікавою. Учасники взяли участь у майстер-класі з вишивки і разом з майстринею-художницею  Оленою Самойленко(Київ)  та  Президентом Народної академії творчості інвалідів Оленою Александровою( Київ) виготовили виріб « Україна вишивана», на якому представлені зразки вишивок орнаментів з різних регіонів. У цій роботі взяла участь і Божко Марія із Семенівської організації інвалідів. Учасники навчань побували на інших майстер-класах, лекції-демонстрації візажиста, переглянули виставку робіт балтян, адже все проходило у Будинку творчості.
   Захоплюючим був і фестиваль творчості інвалідів « Зорі Надії». Бурхливими оплесками глядачі сприйняли  виступ  ансамблю « Балтяночка» з хореографічною композицією « Ах, Одесса…», вокальні номери Миколи Буланого( Семенівка) та Олексія Данчука(Вінниця), « Марш запорізьких козаків» Валерія Шепельчука (м.Срібне), віртуозну гру на баяні Володимира Безсмертного( Карлівка), композицію « Молитва старого монаха» Майї Руденко(Балта) та  інші, всього було преставлено до 30 різножанрових номерів. В кінці фестивалю всі учасники отримали подарунки від мера міста. З вітальним словом  до гостей міста звернулися представники райдержадміністрації, мерії, настоятель собору о.Олександр, голова місцевої організації інвалідів Надія Ленц.
  День здоров’я учасники провели на березі мальовничої річки. Вони не тільки купалися, загорали, смакували юшку та шашлики, а і прослухали лекції про загартування організму та використання народних методів лікування.. В кінці занять всі учасники отримали Сертифікати, що дасть можливість кожному проводити такі заняття у своїх організаціх.
   Обмін досвідом роботи громадських організацій інвалідів у різних регіонах відбувся в офісі за чаєм. На запрошення гостей прибув і мер міста  Мазур Сергій Сергійович  та його заступник із соціальних питань Желіховський Валерій Анатолійовач.  З виступу мера стало зрозуміло, що співпраця з організацією інвалідів у Балті міцна і дієва. Він висловив своє захоплення силою духу людей з інвалідністю, гостей Балти і зауважив, що інші проблеми на фоні їхніх здаються дріб’язковими і треба просто працювати, тоді все буде вирішуватися. Сергій Сергійович  наголосив, що  підтримуватиме будь-які починання організації і запропонував проводити у Балті і інші заходи для інвалідів.
    Багато зусиль для успішного проведення навчання приклала Голова місцевої організації інвалідів Надія Ленц. Не дивлячись на те, що сама інвалід-вызочник, вона встигала скрізь: організувати, побачити, поговорити…, а добріі променисті очі Надії завжди випромінювали стільки тепла, вселяли стільки віри, що кожному хотілося з нею поспілкуватися.
   Гості роз’їжджалися, але у їх душах звучала пісня, що до цього була девізом Балтської організації, а після фестивалю, мабуть, стане гімном усіх  громадських організацій людей з обмеженими фізичними можливостями України: «…я не хочу четыре стены, пол, потолок,солнца хочу, неба хочу, радуг хочу и дорог…» можливо тому, що має глибокий філософський зміст: кожен, хто прийшов у цей світ, має право на повноцінне життя, навіть тоді, коли воно дається такою дорогою ціною…

Ольга Сушко,

м. Семенівка

Полтавська область