З любов’ю до всіх і до всього

Всеукраїнська школа майстерності в рамках Фестивалю «Зорі Надії» у Балті Одеської області

    Гуркотить потяг «Одеса-Харків»  на стиках колій. Великі краплини гірких сліз, скочуючись по щоках, падають у склянку з балтським квасом, а він же такий смачний, що ніде такого не куштувала. Пахне гречаним медом і дитинством. Їдемо лише годину, а вже скучаємо за Балтою. Так, саме за тією славнозвісною Балтою Одеської області, де вже ввосьме відбувся Всеукраїнський майстер-клас в рамках фестивалю людей з обмеженими можливостями «Зорі надії» при Всеукраїнській організації «Народна академія творчості інвалідів». 

  П’ять днів Балта приймала посланців з різних кінців України: Київ, Вінниця, Херсон, Полтава та Карлівка, Пирятін, Семенівка  і  Чутове Полтавської області, Чернігів та Срібне Чернігівської  області, Горлівка  Донецької області, Кіровоград та Александрія Кіровоградської області, Одеса та  Теплодар Одеської області, Хмельницьк. Та ще й як приймала: автобус для переїздів, затишні кімнати, класи Будинку дитячої творчості, сцена Будинку культури, зала кафе для харчування, а головне - люди. Люди у Балті чудові, з посмішкою, теплим словом, щирим гумором, материнською турботою. Хороші умови проживання і смачна піца, і незабутній «Маленький рай», а квас, морозиво… Не вистачить газетної шпальти, щоб перерахувати всі ті приємності, якими обдарували балтяни.
  Найбільш яскравим та феєричним було відкриття фестивалю. На сцені будинку культури вирувало дійство: співали, танцювали, сипали гумором, грали на музичних інструментах. Бурхливими оплесками зустрічали виступи артистів: неперевершеного Олега Сімона з хореографічною композицією «Єврейскі мотиви», запальний гурт «Балтяночка», акордеоніста-переможця фестивалю «Слов’янський базар»  Володимира Безсмертного,  неповторні «одеситки» Зінаїда Чубар та Надія Бузовська, а щемкий спів Марійки Коломійчук… Тридцять чотири  концертних номера – не «фіфті», а таки високий клас творчих особистостей, що: «…а я не хочу четыре стены, пол, потолок. Неба хочу, солнца хочу, радуг хочу и дорог!»
  Стан здоров’я населення планети і його динаміка викликають тривогу. Це звертає увагу суспільства на проблеми збереження фізичного здоров’я людей. Воно перебуває у прямій залежності від гармонійного, психічного та фізичного розвитку і дітей, і дорослих, що вірять у свої сили. Саме цим керуються організатори майстер-класів Народної академії творчості інвалідів. У реалізації цього складного завдання велику роль відіграє мистецтво, оскільки допомагає людині пізнати себе, свій внутрішній світ, спонукає до самовдосконалення. Але мистецтво є також терапевтичним фактором, і значення його зростає з підвищенням ролі в житті людини з обмеженими можливостями. Олена Александрова, як організатор майстер-класів від Народної академії творчості  інвалідів, разом з балтськими, полтавськими та київськими майстринями дуже уважно і з урахуванням можливостей учасників  фестивалю підібрали програму: «Українська народна вишивка» ,«Паперова пластика, як елемент оздоблення предметів інтер’єру» , «Оригамі в Україні «Листівка-сорочечка», семынар «Оздорови себе сам»- лікар-терапевт Віктор Лисенко, майстер-клас «Візаж для українського жіноцтва» візажист Катерина  Лисенко, семінар «Травництво, його секрети» народна травниця Зінаїда Чубар. Завдячуючи працівникам Будинку дитячої творчості, де пройшло більшість майстер-класів, учасники фестивалю не просто познайомилися з вишивальними  швами, а створили вишиту карту України  за регіональними особливостями, декоровані вази, коробочки, підставки для квітів, листівки ручної роботи. Заповнили блокноти з рецептами мазей, відварів та рекомендацій з травознавства; також способів закалювання, порад  здорового харчування.
  Отже, Балта прийняла, обігріла, накормила, створила умови для навчання та творчої реалізації. За всім цим стоять люди, Люди з великої літери.                                                                        
  Доземний уклін Вам, балтяни, особливо  -  меру міста Мазур Сергію Сергійовичу, його заступнику Желіховському  Валерію Анатолієвичу, які не лише прийняли фестиваль, а й знайшли час для особистого душевного спілкування з його учасниками. Акордом фестивалю «Зорі надії» було нагородження. Приємно було отримати дипломи, сертифікати, подарунки від благодійного фонду «Життя»В'ячеслава  Тулєнцова з іменним написом кожному особисто, а нас було вісімдесят дві людини. Не забути подарунки для майстринь майстер-класів, елегантні жакети, від депутата Одеської обласної ради, директора Балтської швейної фабрики – Лазаренко Михайла Дмитровича, які вручив його заступник Нечипорук Олександр Володимирович.

  Власнику кафе-піцерії «Гараж» Катерині Олійник та її працівникам --спасибі за здорове і смачне харчування в затишному залі, приємному  оточенні, власнику кафе «Шаурма» Артушу Артуняну за смачну уху, плов та шашлик на лоні природи.
  Як на мене, історія Всеукраїнського майстер-класу в рамках фестивалю «Зорі надії» людей з обмеженими фізичними можливостями при Всеукраїнській громадській організації «Народна академія творчості інвалідів» дивовижна. Як, яким чином стався фестиваль? Хто створив це диво? Проте, як доводить життя, зазвичай дива творять самі люди своєю працею, наполегливістю, умінням мріяти і йти до мети. Його створила людина з великим і люблячим серцем, що вміє йти до мети – Надія Петрівна Лєнц! Голова Балтської районної організації інвалідів ВОІ «СОІУ», голова Одеського обласного осередку ВОО «НАТИ» Надія Лєнц– душа, берегиня для всіх учасників фестивалю. Це їй ми співали і співаємо: «Надежда наш компас Земной…», це їй ми доземно кланяємося і щиро зичимо щастя, здоров’я, натхнення у досягненні поставленої мети, гарних людей, що не підведуть, не покинуть, не забудуть своїх обіцянок, а пройдуть життєвим шляхом поруч.
  До зустрічі, Балта! Ми понесемо про тебе благу чутку на землі Київщини, Полтавщини, Херсонщини, Кіровоградщини, Вінниччини, Чернігівщини, Донеччини, Хмельниччини, Одеського краю, а за тим -- і по всій Україні.     
  Хай знає Україна, які мери бувають, директори, керівники, і просто, які у Балті ЛЮДИ! Спасибі ВАМ! Хай щастить!

P.S. Думаєте, просто прихвалюю? Ні! Назвіть мені керівників міста, які раненько, до схід сонця, піднялися й на залізничну станцію, за вісім кілометрів від міста, поїхали зустрічати учасників фестивалю. Саморуч коляски та інвалідів з поїзда «знімати», а потім ще й речі до кімнати-поселення нести. Депутатів, які зустрічали візочників з потяга, за 23 км від міста о третьої години ранку. Ще фактів? Спробували гості замок дверний закрити, а він тугий для рук людині з інвалідністю. Хвилина, друга -- замок змащено! Такі керівники міста у Балті, що запросто і волонтерами, і робітниками побудуть, аби гостям було добре. От і подумайте, там нагорі, коли будете визначати «Краще місто України», «Кращого мера України» чи то «Кращого адміністратора міста, фабрики». За якими критеріями? А критерій один – з любов’ю до всіх і до всього! 

Алла  Бережна,

м. Полтава